Вєтров Ілля
Jul 19, 2025
Серед вуличок старого Здолбунова, на Костельній, 18, височіє унікальна архітектурна пам’ятка — римо-католицький костел святих апостолів Петра і Павла. Сьогодні він є не лише місцем духовного життя громади, а й важливою частиною культурної та історичної ідентичності міста.
На початку ХХ століття римо-католицька громада Здолбунова, яка зростала разом із містом, наполегливо добивалася дозволу на зведення власного храму. До того часу віряни змушені були долати кількадесят кілометрів до найближчого костелу в селі Тайкури. Лише після указу про віротерпимість, виданого імператором Миколою ІІ у 1905 році, громада отримала офіційний дозвіл на будівництво.
На відміну від православних церков, на будівництво яких влада виділяла певні кошти, віряни латинського обряду звели костел на власні пожертви. За традицією західного християнства, зведення розпочалося з каплиці з лятарнею — невеликою вежею у формі ліхтарика, що мала дзвіночок-сигнатурку. Саме так у 1908 році костел прийняв своїх перших вірян.
Спочатку костел мав скромну, майже мінімалістичну архітектуру. Високий готичний шпиль, який нині так виразно домінує в панорамі району, добудували вже у середині 1920-х. За місцевою легендою, це стало своєрідною відповіддю на висоту хрестів православної Святоуспенської церкви, що розташована навпроти.
На той час римо-католицька громада Здолбунова налічувала майже 3700 осіб. Костел став важливим осередком соціального життя. На свято апостолів Петра і Павла сюди з’їжджалися сотні людей, а прилегла площа перетворювалася на ярмарок. Місцеві господарі зустрічали гостей, діти каталися на гойдалках, звучав спів і сміх — місто жило.
Після 1945 року костел втратив можливість діяти постійно. У 1960-му радянська влада закрила храм, розмістивши в його стінах меблевий магазин. До фасаду навіть добудували торговий павільйон. Проте віра не згасла — громада продовжувала таємно збиратися в приватній квартирі на вулиці Приходька (нині — Василя Жука), де службу проводив ксьондз Серафін Кашуба.
Лише у 1992 році, після здобуття Україною незалежності, костел повернули вірянам. 24 грудня того ж року тут відбулася перша святкова служба у відновленому храмі.
Сьогодні костел святих Петра і Павла — це не просто будівля. Це символ витривалості, єдності та спадкоємності поколінь. Його історія — це історія про те, як громада може відстояти своє право на віру, простір і пам’ять.